Вчора зі Львова

Два дні у Львові... Мороз вулиць та тепло каварень, чогось зробити не встиг, натомість, знайшов, дещо, нове. Основне написав на своєму блозі
а тут, як завжди, усілякі рефлексії.
Відчуваю спорідненість із цим містом. До того, що, коли бачиш, як на Староєврейській ремонтують тепломережу, хочеться схопити лопату та допомогти, хоча дядьки з "Львівтеплоенерго" чудово впоралися самі. Заходиш у продуктовий магазин у пошуках торта для київської доброї знайомої - і хочеться купляти звичайні продукти на вечерю та, трохи, навіть, ніяково: усвідомлюю, що живу так, як не дозволяю собі вдома, у Києві: з питтям кави щогодини, не зважаючи на її ціну у даній каварні, з обідами двічі на день, не тому, що такий голодний, а треба ж віддати шану і чанахи і дерунам і печені по-гуцульські...  (ну, тут, зрозуміло, треба зважувати на гаманець: якийсь "Дарвін" чи "Жорж", явно, не для мене). Та, вже, напевно, не так, як живе переважна більшість львів’ян, що скуповується на базарах а каву п’є, зазвичай, вдома, бо віддавати 15-17 гривень за філіжанку просто не у змозі. Та й мені час, мабуть, варто призвичаюватися до Львова буденного та повсякденного.  Щойно приїхав, вийшов з двірця та сів у трамвай - усе київське зникло кудись, за обрій свідомості, навіть, забув подзвонити мамі, що доїхав нормально. Дійсно, ніби, додому приїхав, дивишся у вікно та усе відмічаєш: Городоцьку відремонтували, тепер "шістка" ходить своїм звичним маршрутом, а ось тут встановили нові вказівники для туристів, а ось цей магазин переробляють під щось інше, більш потрібне, мабуть... Чуєш звуки будівництва - радієш, що люди працюють та заробляють гроші, що йде якась робота. Комусь вже не доведеться їхати до столиці будувати "хатинки" пихатим київським чиновникам.
Є, звісно, людина, поряд із якою мені не треба ні кави у культових каварнях, ні обідів у "Домі легенд"... Ні, звісно, якщо вона захоче - тоді будь ласка! Тоді для неї пектимуть овочі на вугіллі у "Легендах" та робитимуть щось вегетаріанське у "Куполі". До речі ,досі не пообідав у "Куполі", терасу якого неодноразово відвідував та сидів там за кавою. А, може, й не варто туди так намагатися потрапити та витратити декілька сотень незайвих гривень, а краще буде винайти у книжці старий рецепт часів бабці-Австрії, скупитися на Краківському чи Привокзальному ринку та готувати це на старій львівській квартирі, з вікна кухні якої видно Катедру!